ЗДО ясла-садок - центр розвитку дитини м.Первомайськ

Головне меню
Батьківська абетка
Методична скринька
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Діалог з психологом

5.12.2018

                                                                                                   КУСАННЯ  НІГТІВ

     Форма аутоагресії і ретрофлексії – дитина гризе нігті, замість того, щоб «вкусити», показати зуби.

     Дитина з таким симптомом часто гіпервідповідальна і чутлива, боїться зробити боляче іншим, сказати «не те», образити, сором’язлива, самокритична. Вона часто бере відповідальність за почуття своїх батьків. Боїться їх засмутити, боїться зробити помилку, не виправдати очікувань. Може іноді говорити тихо і невиразно. Їй складно сказати Ні. Пригнічує природні агресивні імпульси. Часто не може сказати, чого хоче і не хоче. Не дозволяє собі помилятися. Їй складно розслабитися. Може скривлюватися спинка, як ніби на плечах лежить вантаж. Відчуває часто страх і почуття провини.

     Кусанням нігтів проявляються невисловлені слова, самоїдство, контроль.

    У нігтьовому ложі є точки – проекції різних етапів нашого розвитку. Іноді дитина «стимулює», витягуючи або кусаючи, «точку зачаття, народження» … У цієї ж дитини можуть бути часті ларингіти, ангіни, бронхіти.

     Що робити:

1. Знизити тиск. Зняти з дитини відповідальність за свої почуття і свою нереалізованість;

2. Вчити і дозволяти говорити “ні”;

3. Стимулювати робити самому вибір і заохочувати цей вибір;

4. Розповідати про свої помилки зі сміхом;

5. Самі дозволяйте собі дуріти і радіти;

6. Грати в псевдо-агресивні ігри (де є «руйнування»). Тягнути ротом хустку, як собачки, гарчати, гавкати один на одного, гризти сухарі, яблука, штовхатися;

7. Співати, кричати, проявлятися в будь-якій творчості, плюватися в ціль з трубочки;

8. Ліпити з глини, пластиліну, грати з кінетичним піском, крупами, переливати рідини;

9. Масаж тіла і рук;

10. Грати в рольові ігри, ходити в театральні студії;

11. Дозволяти говорити «Моє!»;

 

16.11.2018

Візуал, аудіал, кінестетик – хто вони, наші діти?

Ці слова означають особливості сприймання та оброблення інформації людьми різного віку. Люди сприймають і обробляють інформацію про своє оточення, спираючись на візуальний (зір), аудіальний (слух), кінестетичний (рух) досвід та інші чуттєві враження (дотик, нюх тощо).

Візуал – людина, яка сприймає більшу частину інформації за допомогою зору.

Аудіал – той, хто отримує основну частину інформації через слух та інші відчуття: нюху, дотику, тощо.

Такі особливості психіки проявляються в дошкільному віці й відіграють значну роль: Читати далі...

9.10.2018

Психолого – педагогічні умови збереження психічного здоров’я дошкільників.

     Однією з найважливіших умов збереження психічного здоров’я дітей є дотримання науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації виховання дошкільників з урахуванням індивідуальних норм навчального навантаження. Дотримання цієї умови дає змогу не лише зберегти, а й підвищити якість психічного здоров’я дитини.

     До психогігієнічних норм належать:

· сприятливий характер педагогічного впливу, зокрема стабільність позитивного емоційного тла виховання і навчання;

· забезпечення свободи в особистісному самоствердженні та відповідальності за власний розвиток;

· забезпечення індивідуально посильної міри новизни під час навчання, її оптимального співвіднесення з пізнавальним досвідом особистості;

· дотримання принципу включення вихователя у спільну з дітьми діяльність;

· вчасне створення сприятливих умов для психічного розвитку кожної дитини;

· дотримання принципів гуманізації освіти.

Збереження психічного здоров’я – безперервний профілактичний процес, який передбачає своєчасне попередження психоемоційного перевантаження.

24.09.2018

Адаптація дітей до умов дошкільного закладу.

     Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги. Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

     Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі. І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму. Діти 2-3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму. Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців. Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу.

Рекомендації психолога по адаптації дітей раннього віку до умов дитячого садку

     Отже, загальне завдання і персоналу ДНЗ, і сім’ї (в першу чергу) – допомогти дитині ввійти в життя дитячого колективу, максимально зменшивши негативні процеси під час адаптації.

Для цього потрібна підготовча робота в сім’ї:

1. Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.

2. При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність (самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).

3. Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію. Говорити дитині, що їй буде добре в дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти, іграшки.

4. В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати (тривога батьків легко передається дітям).

5. Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати групу. Краще привести малюка, коли діти гуляють.

6. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до ДНЗ: не тільки мама і тато, а й бабуся, дідусь, тітка, брат та інші, ці люди не такі значимі для дитини, як мама, тому прощання може бути не таким важким.

Ознаки важкої адаптації дитини:

1. Негативні емоції – пригніченість, постійне пхикання, плач, не відповідає на питання.

2. Страх – невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими людьми, страх, що не заберуть додому, острах зрадництва батьків.

З. Гнів – приводом може послужити все.

4. Рухова активність – рідко зберігається в межах норми: або сильно загальмований, або гіперактивний.

5. Сон – на початку може бути відсутнім, неспокійним, перериваться схлипуванням, раптовим пробудженням.

6. Апетит – чим менш сприятливо адаптується дитина, тим гірше апетит.

7. Соціальні контакти – у перші дні може бути замкнутою, нелюдимою прагнути до контакту тільки з дорослими.

8. Пізнавальна діяльність – знижується, вгасає на тлі стресових реакцій.

9. Мова – міняється, бідніє словниковий запас.

Як треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок

1. Не залишати її в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше забирати додому.

2. Створити спокійний безконфліктний клімат для неї в родині.

3. Щадити її ослаблену нервову систему.

4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5. Якомога раніше повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.

6. Не кутати дитину, а одягати так, як необхідно відповідно до температури.

7. Створювати у вихідні дні вдома для неї такий самий режим, як і в дитячому саду.

8. Не реагувати на витівки дитини й не карати за капризи.

9. При виявленій зміні у звичній поведінці дитини якомога раніше звернутися до лікаря.

10. При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати приписи лікаря.

Як не треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок. 

1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2. "Карати" дитину садком і пізно забирати її додому.

З. Заважати її контактам з дітьми в групі.

4. Увесь час кутати дитину, одягати не по сезону.

5. Конфліктувати із нею вдома.

6. Карати за капризи.

7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.

9. Не звертати увагу на відхилення у звичній поведінці дитини.

10. Не виконувати всі приписи лікаря.

30.07.2018

                                               Поради батькам щодо формування адекватної самооцінки у дитини :

- не оберігайте свою дитину від повсякденних справ , не прагніть вирішувати за неї всі проблеми , але і не перевантажуйте її тим , що їй непосильно . Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого ;


- не перехвалюйте дитину , але й не забувайте заохотити її , коли вона цього заслуговує. Пам'ятайте , що похвала так само , як і покарання , повинна бути порівняна з вчинком ;


- виховуйте в дитині ініціативу. Нехай ваш нащадок буде лідером усіх починань , але також покажіть , що інші можуть бути в чомусь краще його ;


- не забувайте заохочувати й інших у присутності дитини . Підкресліть гідність іншої і покажіть , що ваша дитина може також досягти цього ;


- показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач . Оцінюйте вголос свої можливості і результати справи ;


- не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою ( тою, якою вона була вчора і , можливо , буде завтра).

 

28.02.2018

Психолого-педагогічний семінар

"Екологія душі. Профілактика емоційного вигорання."

Мета семінару: Визначення рівня стресостійкості учасників семінару. Зняття емоційного напруження. Створення позитивного емоційного налаштування на роботу, згуртування колективу. Навчити учасників семінару ставитись до себе з повагою і любов'ю.

 

 

30.10.2017

Психологічна скарбничка 

Тривога — емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеності й небезпеки і виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.

Вроджена або сформована схильність дитини легко впадати у стан тривоги свідчить про тривожність як рису характеру.

Тривожність у дітей виявляється в емоційній вразливості, боязні спілкуватися з незначущими людьми, плаксивості, нитті.

Ознаки тривожності: Читати далі

18.11.2016 

Заохочення і покарання - основні виховні засоби

Сімейне виховання досить часто супроводжується покараннями. Враховуючи дитячу психологію, покаранням для дитини може бути, наприклад, суворий погляд або жест, заборона займатись у даний момент улюбленою справою, відмова від спілкування з дитиною, прилюдне (у рамках сім`ї або кола друзів) винесення засудження дитячим діям і вчинкам, ізоляція від оточуючих, тілесні покарання. Читати далі

22.06.2016

Як навчити дитину залишатися вдома без батьків?


У скільки років можна залишати дитину одну вдома?

На це просте питання немає однозначної відповіді. Так, наприклад, в США законом заборонено залишати дитину одну, якщо йому не виповнилося 12 років. У нашій країні немає закону, що регламентує вік, з якого можна залишати дитину одного вдома.

Тому рекомендується виходити з самостійності дитини та її розвитку. Інакше можна не тільки піддати його здоров’я на небезпеку, а й сильно нашкодити нервовій системі, у випадку, коли будучи один вдома, дитина чогось злякається – наприклад шереху, тіні на стіні – це може стати джерелом неврозу і боязні надалі залишатися в квартирі без дорослих. До 7-10 років залишати дитину надовго одного без нагляду дорослих не рекомендується.

Що повинен уміти дитина, що залишається вдома без батьків?

У першу чергу рекомендується прищепити дитині основні навички самообслуговування. Він повинен уміти сходити в туалет, вимити руки, знати, де знаходяться його речі, іграшки.

Навчіть малюка користуватися телефоном – відповідати на дзвінки і дзвонити самому в разі потреби. Підготуйте список телефонів, які йому можуть знадобитися і повісьте на стіні, поруч з самим телефоном. Дитина повинна бути впевнений, що він завжди зможе з вами зв’язатися у разі потреби.

Якщо він приходить зі школи в той час, коли ви ще на роботі, то доцільно навчити дитину розігрівати їжу в мікрохвильовці. Приготований обід можна перед виходом на роботу покласти в контейнер, призначений для розігрівання їжі в мікрохвильовій печі. Дитині залишиться тільки переставити його з холодильника в мікрохвильовку і розігріти.

І найголовніше – обов’язково навчіть тримати двері на замку і ні в якому разі не відкривати її кому б то не було! Можете навіть попросити когось із знайомих перевірити, як він засвоїв це правило – попросіть, щоб вони подзвонили у двері і якось зуміли умовити дитину їм відкрити. Поясніть дитині, що у всіх, хто може за відсутності батьків зайти в квартиру є свій ключ. Решті без присутності дорослих робити в квартирі нічого.

З чого починати привчати залишатися вдома одному?

Привчати залишатися одному дитину слід поступово. Не залишайте його відразу на тривалий час на самоті. Спочатку слід дати йому зрозуміти, що ви скоро повернетесь і чим-небудь його зайняти на час вашої відсутності. Дайте дитині альбом з олівцями, конструктор. Поясніть, що ви пішли в магазин і будете через 10 хвилин. Навчити малюка читати. ви можете надовго зайняти його цікавою книгою.

Вийшовши з квартири, можна пару хвилин прислухатися під дверима – не плаче дитина? Якщо все тихо, то сходіть в магазин і, повернувшись, похваліть малюка.

Після цього можна поступово збільшувати час, на який ви будете залишати дитину. Але постарайтеся, щоб цей проміжок часу не перевищував години.

На час вашої відсутності можна дати дитині якусь доручення – поїсти, помити посуд або якесь інше посильне завдання. Це допоможе йому відволіктися від сумних думок і тривожності під час вашої відсутності.

Головне не поспішайте. Не залишайте дитину одну надовго. Хваліть його, розвивайте в ньому самостійність і з часом помітите, що вам заздрять батьки інших дітлахів, все ще міцно тримаються за мамину спідницю.

10.05.2016

Чому дитина не їсть у дитячому садку?

Про те, що дитина в садку протягом дня практично нічого не їла, доводиться чути дуже багатьом батькам. Що ж може послужити причиною для цього? Чому дитина не їсть у дитячому садку?

Іноді така ситуація може бути пов’язана з не цілком грамотною підготовкою дитини до дитячого садка. (Цей етап, природньо, повинен відбуватися задовго до того, як дитина піде в дитячий сад – приблизно за 3-4 місяці.)

У першу чергу, слід вважати, що меню в дитячому саду зовсім інше, ніж вдома. Тому важливо заздалегідь привчати дитину до певних страв, нехай вони навіть і здаються йому незвичними, несмачними (наприклад, каші, супи і т.д.)

Нерідко неприйняття дитиною їжі в дитячому садку буває пов’язано зі стресовою ситуацією, якої по суті і є знаходження дитини в саду. Важкий процес звикання, адаптації до нового місця, колективу, умов або режиму дня – так чи інакше ці та інші чинники здатні відіб’ється і на апетиті малюка. Тому дуже важливо заздалегідь, ще до дитсадовскої пори, привчати дитину до спілкування з однолітками, слід прагнути виховувати в своїй дитині самостійність і розсудливість, і, звичайно ж, повагу до старших.

У більшості випадків подібні ситуації відбуваються з малюками, мами яких звикли надмірно їх балувати. Зрозуміло, наслідки подібного «виховання» не проходять без сліду.

 

Інформация
Мережа груп
Вхід на сайт
Управління освіти
Сайт міста
-->
МОІППО
Методичний портал
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2018
Сайт управляється системою uCoz