ЗДО ясла-садок - центр розвитку дитини м.Первомайськ

Головне меню
Батьківська абетка
Методична скринька
Гаряча лінія 1545
Календар
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Діалог з психологом

5.07.2019

Як не треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок. 

1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2. "Карати" дитину садком і пізно забирати її додому.

З. Заважати її контактам з дітьми в групі.

4. Увесь час кутати дитину, одягати не по сезону.

5. Конфліктувати із нею вдома.

6. Карати за капризи.

7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.

9. Не звертати увагу на відхилення у звичній поведінці дитини.

10. Не виконувати всі приписи лікаря.

30.05.2019

                                               Поради батькам щодо формування адекватної самооцінки у дитини :

- не оберігайте свою дитину від повсякденних справ , не прагніть вирішувати за неї всі проблеми , але і не перевантажуйте її тим , що їй непосильно . Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого ;

- не перехвалюйте дитину , але й не забувайте заохотити її , коли вона цього заслуговує. Пам'ятайте , що похвала так само , як і покарання , повинна бути порівняна з вчинком ;
- виховуйте в дитині ініціативу. Нехай ваш нащадок буде лідером усіх починань , але також покажіть , що інші можуть бути в чомусь краще його ;
- не забувайте заохочувати й інших у присутності дитини . Підкресліть гідність ін

25.04.2019

Чарівна валіза сучасних здоров’язберігаючих технологій

для практичного використання

у навчально-виховній діяльності

10.04.2019

Чому дитина проявляє агресію?

Питання негативного ставлення до оточуючих у даному блоці розглядається не через призму примх і поганої поведінки, а як неможливість м’яко контактувати з людьми. Це можуть бути скандали з батьками, сварки і навіть бійки з однолітками і старшими хлопцями, постійне протистояння з братами/сестрами. Тобто переважно невміння грамотно вибудовувати спілкування, відсутність належних комунікаційних навичок. При цьому передумови до агресії у дітей дошкільного і шкільного віку різняться в залежності від того, на кого вона спрямована.

агресивна дитина

  • Грубість по відношенню до батьків (бабусі-дідусі теж включені в цю категорію) переважно виходить з того, що дитина не бачить в них авторитету. Знову причиною тому неправильне виховання, «вседозволеність». При цьому враховуйте, що авторитет – не диктатор, не деспот: ця роль заробляється повагою, а не поклонінням.
  • Сварки з братами/сестрами можуть бути також викликані привілейованим становищем малюка, який починає ревнувати батьків до інших дітей. У великих сім’ях при різному ставленні батьків до кожного з дітей таке трапляється не рідше, ніж посилення егоїстичного початку у самотньої дитини.
  • Сварки з однолітками, аж до бійок, можуть бути як звичайним з’ясуванням лідируючої ланки і простим проявом особистісних якостей, так і наслідком невміння контактувати з іншими дітьми.
  • Агресія до навколишніх у громадському місці випливає з неправильного виховання, в процесі якого малюку не пояснили, що він не один у Всесвіті і повинен дотримуватись встановлених норм.

Окремо варто згадати появу агресії у відповідь на покарання. Найчастіше вона виникає у випадку, коли дитина не розуміє причину такого вчинку з боку батьків, особливо якщо це рукоприкладство. Психологи радять викликати каяття у дітей не грубою мірою, а через провокацію його самостійного осуду власної поведінки. Це складніше, ніж вдарити ременем, але значно дієвіше.

6.03.2019

Як навчити дитину залишатися вдома без батьків?


У скільки років можна залишати дитину одну вдома?

На це просте питання немає однозначної відповіді. Так, наприклад, в США законом заборонено залишати дитину одну, якщо йому не виповнилося 12 років. У нашій країні немає закону, що регламентує вік, з якого можна залишати дитину одного вдома.

Тому рекомендується виходити з самостійності дитини та її розвитку. Інакше можна не тільки піддати його здоров’я на небезпеку, а й сильно нашкодити нервовій системі, у випадку, коли будучи один вдома, дитина чогось злякається – наприклад шереху, тіні на стіні – це може стати джерелом неврозу і боязні надалі залишатися в квартирі без дорослих. До 7-10 років залишати дитину надовго одного без нагляду дорослих не рекомендується.

Що повинна вміти дитина, яка залишається вдома без батьків?

У першу чергу рекомендується прищепити дитині основні навички самообслуговування. Він повинен уміти сходити в туалет, вимити руки, знати, де знаходяться його речі, іграшки.

Навчіть малюка користуватися телефоном – відповідати на дзвінки і дзвонити самому в разі потреби. Підготуйте список телефонів, які йому можуть знадобитися і повісьте на стіні, поруч з самим телефоном. Дитина повинна бути впевнений, що він завжди зможе з вами зв’язатися у разі потреби.

Якщо він приходить зі школи в той час, коли ви ще на роботі, то доцільно навчити дитину розігрівати їжу в мікрохвильовці. Приготований обід можна перед виходом на роботу покласти в контейнер, призначений для розігрівання їжі в мікрохвильовій печі. Дитині залишиться тільки переставити його з холодильника в мікрохвильовку і розігріти.

І найголовніше – обов’язково навчіть тримати двері на замку і ні в якому разі не відкривати її кому б то не було! Можете навіть попросити когось із знайомих перевірити, як він засвоїв це правило – попросіть, щоб вони подзвонили у двері і якось зуміли умовити дитину їм відкрити. Поясніть дитині, що у всіх, хто може за відсутності батьків зайти в квартиру є свій ключ. Решті без присутності дорослих робити в квартирі нічого.

З чого починати привчати залишатися вдома одному?

Привчати залишатися одному дитину слід поступово. Не залишайте його відразу на тривалий час на самоті. Спочатку слід дати йому зрозуміти, що ви скоро повернетесь і чим-небудь його зайняти на час вашої відсутності. Дайте дитині альбом з олівцями, конструктор. Поясніть, що ви пішли в магазин і будете через 10 хвилин. Навчити малюка читати. ви можете надовго зайняти його цікавою книгою.

Вийшовши з квартири, можна пару хвилин прислухатися під дверима – не плаче дитина? Якщо все тихо, то сходіть в магазин і, повернувшись, похваліть малюка.

Після цього можна поступово збільшувати час, на який ви будете залишати дитину. Але постарайтеся, щоб цей проміжок часу не перевищував години.

На час вашої відсутності можна дати дитині якусь доручення – поїсти, помити посуд або якесь інше посильне завдання. Це допоможе йому відволіктися від сумних думок і тривожності під час вашої відсутності.

10.01.2019

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

• електромагнітне випромінювання;

• утома очей від мерехтіння екранного зображення;

• тривала статична робоча поза;

• психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

• термін перебування за комп'ютером;

• утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

• стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

• призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

• заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

З метою підвищувати психологічну компетентність педагогічних працівників ДНЗ, налагоджувати психологічний контакт, створювати позитивну мотивацію та зацікавленість у роботі, знімати емоційну напруженість, сприяти взаємній довірі в колективі був проведений тренінг з вихователями «Самовдосконалення та позитивне ставлення до себе – крок до безконфліктної поведінки». В ході цього занятт-тренінгу були проведені вправи,які сприяли б розвитку та підтриманню толерантних відносин з оточуючими, спонукали вихователів до самоаналізу та самовдосконаленню: вправи "Аплодисменти"," Чотири квадрати", "Дзеркало гніву", "Нас з тобою обєднує", "Карусель". Також були надані рекомендації "Полюби себе таким,яким ти є!" та вправа з картками по асоціації.

5.12.2018

                                                                                                   КУСАННЯ  НІГТІВ

     Форма аутоагресії і ретрофлексії – дитина гризе нігті, замість того, щоб «вкусити», показати зуби.

     Дитина з таким симптомом часто гіпервідповідальна і чутлива, боїться зробити боляче іншим, сказати «не те», образити, сором’язлива, самокритична. Вона часто бере відповідальність за почуття своїх батьків. Боїться їх засмутити, боїться зробити помилку, не виправдати очікувань. Може іноді говорити тихо і невиразно. Їй складно сказати Ні. Пригнічує природні агресивні імпульси. Часто не може сказати, чого хоче і не хоче. Не дозволяє собі помилятися. Їй складно розслабитися. Може скривлюватися спинка, як ніби на плечах лежить вантаж. Відчуває часто страх і почуття провини.

     Кусанням нігтів проявляються невисловлені слова, самоїдство, контроль.

    У нігтьовому ложі є точки – проекції різних етапів нашого розвитку. Іноді дитина «стимулює», витягуючи або кусаючи, «точку зачаття, народження» … У цієї ж дитини можуть бути часті ларингіти, ангіни, бронхіти.

     Що робити:

1. Знизити тиск. Зняти з дитини відповідальність за свої почуття і свою нереалізованість;

2. Вчити і дозволяти говорити “ні”;

3. Стимулювати робити самому вибір і заохочувати цей вибір;

4. Розповідати про свої помилки зі сміхом;

5. Самі дозволяйте собі дуріти і радіти;

6. Грати в псевдо-агресивні ігри (де є «руйнування»). Тягнути ротом хустку, як собачки, гарчати, гавкати один на одного, гризти сухарі, яблука, штовхатися;

7. Співати, кричати, проявлятися в будь-якій творчості, плюватися в ціль з трубочки;

8. Ліпити з глини, пластиліну, грати з кінетичним піском, крупами, переливати рідини;

9. Масаж тіла і рук;

10. Грати в рольові ігри, ходити в театральні студії;

11. Дозволяти говорити «Моє!»;

 

16.11.2018

Візуал, аудіал, кінестетик – хто вони, наші діти?

Ці слова означають особливості сприймання та оброблення інформації людьми різного віку. Люди сприймають і обробляють інформацію про своє оточення, спираючись на візуальний (зір), аудіальний (слух), кінестетичний (рух) досвід та інші чуттєві враження (дотик, нюх тощо).

Візуал – людина, яка сприймає більшу частину інформації за допомогою зору.

Аудіал – той, хто отримує основну частину інформації через слух та інші відчуття: нюху, дотику, тощо.

Такі особливості психіки проявляються в дошкільному віці й відіграють значну роль: Читати далі...

9.10.2018

Психолого – педагогічні умови збереження психічного здоров’я дошкільників.

     Однією з найважливіших умов збереження психічного здоров’я дітей є дотримання науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації виховання дошкільників з урахуванням індивідуальних норм навчального навантаження. Дотримання цієї умови дає змогу не лише зберегти, а й підвищити якість психічного здоров’я дитини.

     До психогігієнічних норм належать:

· сприятливий характер педагогічного впливу, зокрема стабільність позитивного емоційного тла виховання і навчання;

· забезпечення свободи в особистісному самоствердженні та відповідальності за власний розвиток;

· забезпечення індивідуально посильної міри новизни під час навчання, її оптимального співвіднесення з пізнавальним досвідом особистості;

· дотримання принципу включення вихователя у спільну з дітьми діяльність;

· вчасне створення сприятливих умов для психічного розвитку кожної дитини;

· дотримання принципів гуманізації освіти.

Збереження психічного здоров’я – безперервний профілактичний процес, який передбачає своєчасне попередження психоемоційного перевантаження.

24.09.2018

Адаптація дітей до умов дошкільного закладу.

     Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги. Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

     Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі. І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму. Діти 2-3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму. Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців. Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу.

Рекомендації психолога по адаптації дітей раннього віку до умов дитячого садку

     Отже, загальне завдання і персоналу ДНЗ, і сім’ї (в першу чергу) – допомогти дитині ввійти в життя дитячого колективу, максимально зменшивши негативні процеси під час адаптації.

Для цього потрібна підготовча робота в сім’ї:

1. Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.

2. При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність (самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).

3. Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію. Говорити дитині, що їй буде добре в дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти, іграшки.

4. В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати (тривога батьків легко передається дітям).

5. Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати групу. Краще привести малюка, коли діти гуляють.

6. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до ДНЗ: не тільки мама і тато, а й бабуся, дідусь, тітка, брат та інші, ці люди не такі значимі для дитини, як мама, тому прощання може бути не таким важким.

Ознаки важкої адаптації дитини:

1. Негативні емоції – пригніченість, постійне пхикання, плач, не відповідає на питання.

2. Страх – невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими людьми, страх, що не заберуть додому, острах зрадництва батьків.

З. Гнів – приводом може послужити все.

4. Рухова активність – рідко зберігається в межах норми: або сильно загальмований, або гіперактивний.

5. Сон – на початку може бути відсутнім, неспокійним, перериваться схлипуванням, раптовим пробудженням.

6. Апетит – чим менш сприятливо адаптується дитина, тим гірше апетит.

7. Соціальні контакти – у перші дні може бути замкнутою, нелюдимою прагнути до контакту тільки з дорослими.

8. Пізнавальна діяльність – знижується, вгасає на тлі стресових реакцій.

9. Мова – міняється, бідніє словниковий запас.

Як треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок

1. Не залишати її в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше забирати додому.

2. Створити спокійний безконфліктний клімат для неї в родині.

3. Щадити її ослаблену нервову систему.

4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5. Якомога раніше повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.

6. Не кутати дитину, а одягати так, як необхідно відповідно до температури.

7. Створювати у вихідні дні вдома для неї такий самий режим, як і в дитячому саду.

8. Не реагувати на витівки дитини й не карати за капризи.

9. При виявленій зміні у звичній поведінці дитини якомога раніше звернутися до лікаря.

10. При вираженні невротичної реакції залишити маля

Інформация
Мережа груп
Вхід на сайт
Управління освіти
Сайт міста
-->
МОІППО
Методичний портал
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2019
Сайт управляється системою uCoz